Христина Матвєєва:
“Я працюю на кафедрі Імунологія Грибкових Інфекцій на позиції аспіранта. Тема мого проєкту — вивчення вродженої імунної пам’яті та модуляція вродженого імунітету проти грибкових інфекцій. Зараз я досліджую полісахарид — бета-глюкан, який допомагає боротися проти Candida albicans. Мої колеги працюють над цим проєктом вже більше ніж 5 років, тому вже є деякі результати. Зокрема, було показано, що після тренування вродженого імунітету бета-глюканом кількість колоній кандиди зменшується у певних органах, що сприяє більшому виживанню мишей після ін’єкції летальної дози C.albicans. Крім того, було з’ясовано (шляхом використання мутантних штамів клітин та мишей у яких відсутні адаптивні імунні клітини та/і циркулюючі моноцити, проте захист зберігається), що ключовими гравцями, які відповідають за цей захист є нейтрофіли. Тож, метою мого проєкту є вивчення нейтрофілів як основних клітин, що відповідають за тренування вродженого імунітету проти грибкових інфекцій. Це охоплює вивчення протигрибкових функцій: фагоцитоз, нетоз, продукція АФК/МПО; міграційних властивостей; повне секвенування РНК для виявлення генів, залучених в цьому захисті. Крім того, я працюю над проєктом, метою якого є відстежування бета-глюкану після ін’єкції, щоб розуміти механізм його дії.
За час мого перебування тут (понад шість місяців) я відвідала вже декілька курсів та безліч семінарів, куди були запрошені науковці з усього світу. Щодо наукової діяльності, то поки немає результатів, але я вже майже на фінішній прямій.
Рівень моєї підготовки, якщо бути відвертою, трохи нижче середнього. Я вдячна кафедрі, що надала мені досить велику теоретичну базу, знання того як працює наука, загальне уявлення планування експериментів та цінної властивості — думати як науковець. Проте, мої колеги на голову вище за мене в знаннях та особливо в практичних методах. Причиною цього є зміна сфери наукової діяльності з біохімії на імунологію та мікологію, тому доводиться багато вчитись, а в дечому навіть починати з нуля. Особливо, я відстаю в розумінні сучасних методів. На кафедрі досить часто застосовували методи, які вже давно пережили своє (до прикладу, підрахунок показників крові вручну, що збільшує можливість помилок та похибок). В лабораторії, де я зараз працюю використовують методи та обладнання, про які я навіть не чула або ж думала, що ніколи не буду з цим працювати, бо ці методи здавались для мене дорогими та недосяжними. Наприклад, проточна цитометрія, повне секвенування геному, CRISPR-Cas9, конфокальна мікроскопія — все це використовується тут досить часто. І це лише вершина айсбергу. Ці методи вимагають часу для ознайомлення та вивчення, особливо софту програм. Отож зараз, коли треба пропонувати ідеї для розвитку мого проєкту, я гублюсь в цьому різноманітті методів, технік та обладнання.
Пропозицією щодо покращення рівня підготовки студентів на кафедрі, значно збільшити концентрацію на сучасні дослідження, методи та обладнання. Якщо не практично, то хоча б додати розширений теоретичний курс.
Іншим важливим фактором є англійська, звісно. Англійської повинно бути більше. Англійську треба вчити, вчити і ще раз вчити. Це мова науки і тут всі її знають досконало.
Хотіла б також додати про організацію роботи. Вважаю, що краще залучати студентів лише до досліджень, які безпосередньо стосуються їх курсової чи дипломної робіт. Без додаткового тиску та переробітку. Це тут не цінується. В кожного є свій проєкт, за який ця людина відповідає. Це допомагає концентруватись на чомусь одному, бути відповідальним за свій проєкт та самостійно планувати експеримент. І звісно, дуже важливим є допомога від керівника та постійне обговорення проєкту.
Щасти Вам у розвитку, все буде!”