Уляна Семанюк
Стажуюсь у Гельсінському університеті (Фінляндія). Це стало можливим завдяки ініціативі «Scientists for Scientists» для підтримки українських науковців від міжнародної організації Human Frontier Science Program. Тема проєкту над яким я працюю — “Нова роль старіння: походження клітинної диференціації та еволюція багатоклітинності”. Основна наша мета — дослідити чи може клітинне старіння лежати в основі походження диференціації клітин багатоклітинного організму при переході від одноклітинності до багатоклітинності.
Пропрацювавши пів року в команді Юхи Саарікангаса (Гельсінський університет) і Вільяма Реткліффа (Технологічний інститут Джорджії), я оволоділа навичками роботи з таким модельним об’єктом як пекарські дріжджі (Saccharomyces cerevisiae). ПЛР для мене тепер буденність. Я також освоїла роботу з конфокальним та широкопольним мікроскопами. У червні збираюсь відвідати симпозіум у місті Парижі, який організовує організація Human Frontier Science Program.
До речі, мій американський керівник Вільям Реткліфф опублікував статтю в журналі Nature. Коли працюєш з такими прогресивними науковцями — це неймовірно мотивує. З іншого боку, я відчуваю різницю у сприйнятті науки як такої, між собою та європейськими й американськими колегами. Чого точно бажаю наступним поколінням, що стануть випускниками нашої кафедри — це хороших уроків біоінформатики. Мені з цим зараз дуже важко, так як у мене під час навчання такого курсу не було. Наразі, я б задумалась над хорошими курсами. Важливо також добре знати англійську мову, але зараз в нас на кафедрі з цим все чудово.
Було б гарно, якби студенти й аспіранти могли деякий час проводити за кордоном, освоюючи методи, які нам наразі недоступні. Це б додало їм впевненості для майбутніх звершень.
Мені пощастило, що мої колеги з Гельсінського університету є чудовими людьми, які провели мене через мікробіологічні джунглі, підтримували, допомагали, і надалі, за потреби це роблять.
