Наш доцент Олег Лущак взяв участь у міжнародному симпозіумі “ІІІ Molecular Biology of aging Meeting”, який проходив протягом 10-12 жовтня в Нідерландах. Поїздка на цей симпозіум відбулась завдяки тревел-гранту, який Олег отримав від фундації U.S.-Ukraine Foundation.
Ось його враження від поїздки:
“Сьогодні стартує надзвичайно цікава подія, яка зібрала науковців зі всього світу і покликана обєднати знання і досвід для боротьби зі старінням. Протягом трьох днів будуть виступати експерти в галузях повязаних зі старінням – від харчування і епігенетики до ролі стовбурових клітин і стабільності геному. А я, наскільки це буде можливо, буду закидати основні тези конференції. Вибачайте якщо просто зникну в вирії цього всього.
Я надзвичайно вдячний U.S.-Ukraine Foundation за можливість бути учасником такого івенту”
“Отже захід проходить в медичному центрі університету міста Гронінген. Серед соповідей найбільш цікавими видались три.
Професор Елін Слегбум (Eline Slagboom) з університету Лейдена презентувала зміни метаболізму з віком і їх асоціації зі смертністю. Основний напрямок її роботи це пошук генетичних регуляторів старіння, біомаркерів і шляхів, залучених у підтриманні метаболізму в напрямку продовження тривалості життя. Вона також є ініціатором досліджень з пошуку інтервенцій для корекції метаболізму.
Професор Стів Сімпсон (Steve Simpson) з Сіднея і науковий директор центру Чарльза Перкіна є автором ідеї харчової геометрії. Він преставив докази, щодо консервативності важливості підтримки балансу споживання білка і вуглеводів від комах до людини для продовження тривалості і покращення якості життя організмів.
На завершення дня була фантастична доповідь Тічі де Ланж (Titia de Longe) з університету Рокфелера. Тіча понад 30 років досліджує теломери і є автором багатьох відкриттів повязаних з підтримкою довжини теломер в клітинах.”
“Найцікавіше з другої частини конференції:
Професор Хіро Накаучі (Hiromitsu Nakauchi) зі Стенфордського університету, уже більше десятка років працює над можливістю вирощування органів для людини у тварин. Він розробив методи інєкції певного типу стовбурових клітин у бластоцисту тварини іншого виду, що дозволяє виростити орган з якого були влязті стовуброві клітини. Зокрема він успішно виростив різні органи миші в організмі щура. Проте при використанні біль еволюційно віддалених організмів вчені його групи зіштовхнулись з проблемо невідповідності розмірів вирощених органів а також низької прижваємості через відторгнення і різний період поділу інєкованих клітин донора і акцептора. Зараз вчені працюють над шляхами вирішення цієї проблеми – зокрема встановили що надекспересія гену Bcl-2 і експресія рецепота CD47 хоста підвищує здатність інєкованих клітин інтегруватись у зародки хоста.
Професор Ян ван Дурсен (Jan van Deursen) з клініки Майо представив наробки у напрямку моливості продовжити тривалість життя організму через знищення пошкоджених кліти через використання синолітиків.
Фантастичний професор Ів Барел (Yves Barrel) з університета Цюриха розповів про механізми які дозволяють старіючим клітинам дріждів продукувати “молоді” клітини. В основі цього феномену лежить механізм накопичення кільцевих молекул ДНК звязаник з ядерною пору. Саме утворення цього комплексу і запобігає передчі сигналу про вік материнської клітини до дочірньої.
Прозиванку “Рапамен” отримав професор Мет Каберлейн з Вашингтонсього університету. Це повязано в його дослідженнями, щодо можливості використання рапаміцину для продовження тривалості і якості життя. З преставлених ефектів варта відзначти сповільнення розвитку остеопорозу а також тривалого ефекту рапаміцину навіть після зупинки його приймання. Він також є учасником проекту дослідження тривалості життя домашніх тварин і можливості тестування ліків проти старіння на собаках.”
“Нарешті мав можливість зустрітись з професором Стівеном Сімпсоном @Steve Simpson з Університету Сіднея, або просто Стівом. Зі Стівом заочно знайомі з 2010 року, коли професору було нешкода часу щоб підучити нас робити експерименти на Дорозофілах. Навчились, а далі пішло тестування певних ідей, що призвело до перших публікацій на цьому обєкті. Більше того вже в 2012 році надрукували статтю в Journal of Gerontology з імпактом більше 5, а в 2014 – ще одну. Стів починав свої роботи з описової ентмології до якої з часом додав природні експерименти і їх моделювання в лабораторії. Його роботи прзвели до виникнення поняття харчова геометрія – коли вивчається залженість певного показника від кількості спожитого білка і вуглеводу. До сьогодні було показано – що багато обєктів сбалансовуються харчування згідно життєвої стратегії. Наприклад споживаюсть більше білка щоб інтенсивніше розмножуватись, або навпаки менше для продовження життя. Зараз цей метод застосовують для різних показників і різних обєктів включаючи ссавців.
Стів є одним з моїх вчителів який не жаліва часу на появнення простих речей, що зараз дозволило годинами обговорювати більш складні.
Стів також є науковим директором центру Чальза Перкіна у Сіднеї. Надзвичайно цікаво було послухати як вони шукали коштя для створення центру і в результаті зібрали 200 млн доларів. Найбільше пожертву зробила літня жіночка у формі картини Пікасо, яку потім продали на аукціоні Крісті в Лондоні за 22 млн. Дуже шкода, що наші мільйонери віддають перевагу розкоші перед можливостю бути причетними до відкриттів на користь людству”.