Шановні кандидати у магістранти кафедри біохімії та біотехнології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника – 2022 року!
У цей рік, рік переростання війни з московитами у найбільшу війну в Європі після другої світової війни, став переломним для багатьох українців і не лишень для українців. Оскільки я спілкувався з багатьма учасниками бойових дій на Сході і Півдні України включно з Кіборгами, то зрозумів, що люди, які зазнали психологічних травм в результаті разової дії чи повторюваних епізодів сильного стресу можуть мати проблеми, які характеризуються як посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Моя тримісячна служба в українській армії у 2022 році звела мене з багатьма учасниками бойових дій, які отримали серйозні психологічні травми у 2014-2021 роках. Але найбільше враження я отримав, коли перебував у зоні бойових дій на сході України, приймаючи хлопців з передової. Більшість з них була у важкому психологічному стані, який у багатьох, ймовірно, можна охарактеризувати як ПТСР. Все це та інші моменти схилили мене до прийняття рішення залишити посаду завідувача кафедри і стати просто її професором. Це означає, що я зрештою зможу віддавати більше часу науці і присвятити себе справі професійної допомоги нашим ветеранам війни з окупантами, а також цивільним, особливо дітям, які теж отримали травми, пов’язані з війною з московитами. Тому я планую розпочати дослідницьку роботу з ПТСРом у двох напрямках: чисто науковому (дослідницькому) і прикладному. Перший – наукова розробка методів діагностики та корекції ПТСР у людей та мишачих моделях, а другий – допомога конкретним людям з ПТСРом.
Цього року нашій кафедрі виділено вісім державних місць в магістратуру (з 11 місць, які виділені біологам нашого університету). Вони чекають саме на тебе! Особливістю роботи нашої кафедри є можливість чи навіть необхідність виконання експериментальних робіт нашими студентами.
Чому я адресую свій лист саме вам? Тому, що біохімічній кафедрі світового рівня потрібні амбітні студенти, які хочуть допомагати нашим людям не тільки пережити трагедію війни, а й вдосконалити методи діагностики та корекції ПТСР. На щастя, ми не самі у такому бажанні і я вже сконтактував з відповідними фахівцями з України, США, Німеччини, Польщі та деяких інших країн, які виявили бажання працювати разом з нами над цією надзвичайно важливою тематикою. Адже в середньому 4% населення світу знаходяться в стані ПТСР, а у США цей показник сягає 8%. На превеликий жаль, дані щодо України відсутні. Переважно через відсутність державної системи роботи з таким людьми і за браком відповідних фахівців.
Отже, запрошую долучитися до моєї команди захисників України. Слава Україні! Україна понад усе! І вона потребує саме нашої з вами допомоги.