Студентка Єлизавета Мислюк пройшла наукове стажування в Німеччині у рамках програми DAAD

Сьогодні на кафедрі відбувся науковий семінар, на якому студентка-біохімік третього курсу Єлизавета Мислюк доповіла про своє піврічне стажування в Інституті фізіології університету міста Тюбінген (Німеччина) під керівництвом професорки Ольги Гаращук. Протягом стажування студентка познайомилась з багатьма сучасними методами нейрофізіологічних досліджень на мишах, зокрема навчилась працювати на двофотонному лазерному мікроскопі, готувати зразки до кріозаморожування, виконувати протокол імуногістохімії, візуалізувати й аналізувати отримані дані імуногістохімії за допомогою відповідних програм. Стажування студентки проходило у рамках гранту від Німецької Служби академічних обмінів (DAAD) за програмою «Україна цифрова: забезпечення академічного успіху у часи кризи (2023) на підтримку навчання українських студентів”. Ініціатор та керівник проєкту – директор Інституту фізіології Тюбінгенського університету, професор Ольга Гаращук.

Ось її враження:

«Мій час стажування у Тюбінгенському університеті тривав п’ять місяців: з 1 серпня до 28 грудня. Я отримала багато втішних спогадів та новий досвід роботи у лабораторії. Колектив був дружній та з ними було неймовірно приємно працювати.

За цей період, я навчилася як правильно підготувати мозок миші до імуногістохімічного аналізу і опанувала навички роботи із первинними та вторинними антитілами. Працювала спершу із лінією мишей С57BL/6. Пізніше, я ще почала працювати із лінією APP23/PS45, яка використовується для вивчення хвороби Альцгеймера у мишей.

Найбільше мені сподобалося працювати із двофотонним лазерним мікроскопом. Хоча подальша візуалізація у Fiji стала рутиною, бачити результат роботи надзвичайно приємно. Особливо коли я працювала з біомаркерами крітин, такими як: GFAP, s100b (маркера астроцитів) чи Iba1 (маркер мікроглії).

Крім імуногістохімії та поведінкових експериментів, у лабораторії працюють з вірусами та вставляють черепні вікна. Це надає змогу зробити скан частини мозку не лише in vivo, але й коли миша не під анестезією. Для останнього мишу тренують до запаху експериментатора та маніпуляцій, які виконують під час сканування.

Звісно за мишами добре піклуються. Кожна миша має власний малий вольєр із водою, кормом та «хатинкою». Також для отримання збагаченого середовища під тирсою ховають паперовий рушник, з якого вони роблять собі гнізда.

Хотілося б подякувати організації DAAD за фінансування даної поїздки та професорам Володимиру Лущаку і Ользі Гаращук за підтримку та надання такої можливості. Це незабутній та дорогоцінний досвід»